Альтернатива господарському суду у господарських спорах про стягнення заборгованості — третейський арбітраж.
Підприємства, які здійснюють продаж товарів з відстрочкою платежу або поставку товару, надання послуг без передплати хоч раз стикались з такою ситуацією як ухилення контрагентом від виконання своїх зобов’язань, передбачених договором або ж з неналежним виконанням своїх зобов'язань.
Звісно, щоб захистити свої права, підприємство повинно звернутись із відповідним позовом до господарського суду за місцем знаходження боржника. Проте, щоб отримати остаточне рішення та наказ господарського суду про примусове виконання рішення суду пройде не один місяць. Так спершу потрібно звернутись, як зазначалось вище, до господарського суду, але за місцем знаходження контрагента-боржника, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Бувають випадки, коли підприємство-позивач, знаходиться в одній місцевості, а контрагент-боржник в іншій, то позов потрібно подавати до господарського суду на території якій знаходиться боржник. Так наприклад, якщо контрагент-боржник знаходиться (його юридична адреса) у м.Івано-Франківську, а позивач у м.Харкові, то позов потрібно подавати до господарського суду Івано-Франківської області. І після призначення справи до розгляду підприємство-позивач, повинно відряджати свого працівника для участі у судовому засіданні до господарського суду Івано-Франківської області. В більшості випадків контрагент-боржник, який не бажає платити заборгованість не зацікавлений у швидкому вирішенні справи і робитиме все щоб її затягнути. Тому він не буде з’являтися у судове засідання або подаватиме клопотання про відкладення розгляду справи, і у зв’язку з цим розгляд справи суд буде відкладати. А позивач витрачатиме час, сили та гроші на поїздку до суду. Звісно після винесення рішення місцевим господарським судом, контрагент-боржник оскаржить його у апеляційному порядку, щоб затягнути час. І позивач знову будете змушений їздити у судові засідання, але цього разу вже до м.Львова, оскільки Львівський апеляційний господарський суд знаходиться у м.Львові.
Як правило розгляд справи в апеляційній інстанції здійснюється за одне судове засідання, проте, якщо опонент зацікавлений в затягуванні розгляду справи, то позивач щонайменше як два рази так точно відвідує м.Львів. Не дивлячись на те, що після прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом, що набирає сили в день її прийняття, виконати рішення суду позивачу не вдасться, адже контрагент-боржник, скористається правом касаційного оскарження і подасть разом із касаційною скаргою клопотання про зупинення виконання постанови до закінчення перегляду справи в касаційному порядку у Вищому господарському суді України, який знаходиться у м.Києві. І позивачу знову прийдеться витрачати час та гроші на відрядження на поїздку до м.Києва. І тільки після прийняття постанови Вищим господарським судом та отримання наказу можна звертатися до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. Описана вище процедура може тривати щонайменше від півроку до року. А якщо таких контрагентів-боржників декілька і всі вони знаходяться в різних областях, то виходить, що весь час необхідно поводити у роз’їздах по всій території України.
Але є простіший і швидший спосіб захисти свої права – це третейська угода (арбітражне застереження), викладена у вигляді третейського застереження в договорі купівлі-продажу.
Тобто, сторони, підписуючи договір купівлі-продажу, передбачили та домовились, що спори, що виникатимуть під час укладення, зміни, розірвання, виконання договору і розбіжності, вони мають намір вирішувати шляхом переговорів, або при відсутності згоди, неврегульовані спірні питання передаються на розгляд і заключне вирішення до постійно діючого третейського суду. Але обов’язково необхідно зазначити в якому саме постійно діючому третейському суді та у якому складі суддів, згідно якого регламенту буде розглядатися спір. Як правило, продавець обирає постійно діючий третейській суд, що зареєстрований та знаходиться у тому ж місті, що і він (продавець), щоб не витрачати час та гроші та поїздки як це могло б бути з місцевим господарським судом. Тепер контрагент-боржник повинен буде їздити до вашого міста для участі у судовому засіданні. Розгляд справи у постійно діючому третейському суді забере не більше 1-2 місців, навіть якщо контрагент-боржник не буде з’являтись у судове засідання. Якщо в рішенні третейського суду строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Отже, не зволікаючи, можна звертатися до місцевого господарського суду із заявою про видачу виконавчого документу (наказу господарського суду) на примусове виконання рішення третейського суду, сплативши судовий збір, та додавши докази оплати, рішення третейського суду, копію договору купівлі-продажу із третейським застереженням, копію заяви для контрагента-боржника із додатками. І не пізніше ніж через місяць отримати наказ господарського суду, з яким можна звертатись до відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею.
Перевагою розгляду справи у постійно діючому третейському суді є ще і те, що можливо стягувати витрати за правову допомогу, наданих як юристом так і адвокатом. Оскільки відповідно до ст.44, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у місцевому господарському суді можливо стягнути витрати за послуги надані лише адвокатом.
Крім того, третейський суд стягує витрати за надання правової допомоги у тому розмірі, яку витратила сторона на підставі договору про надання правової допомоги та підтвердила таку оплату платіжним дорученням. Проте, як на відміну від третейського суду місцевий господарський суд може обмежити розмір судових витрат, тобто зменшити суму відшкодування витрат за послуги адвоката, мотивуючи це тим, що сума витрачена на послуги адвоката є неспіврозмірною (тобто явно завищеною). Так, наприклад, було прийнято рішення господарським судом Київської області від 08.11.2011 року у справі № 20/106-11 (за позовом ТОВ «ЕТС Україна» до ТОВ «ПАК-Експо» про стягнення 832189,70 грн. заборгованості та судових витрат, з яких: державне мито – 8 321,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі – 236,00 грн., витрати на адвокатські послуги у сумі – 41609,48 грн.), яким суд обмежив розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката, що покладається на відповідача сумою в 985,00 грн., тобто сумою мінімальної заробітної плати з 01.01.2011 року згідно ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік». Зазначене рішення господарського суду Київської області від 08.11.2011 року у справі № 20/106-11 було змінено Київським апеляційним господарським судом в частині витрат на послуги адвоката та стягнуто їх у повному розмірі - 41609,48 грн. Але факт остається фактом. З огляду на практику, що склалася в господарському процесі та підтверджується рішеннями господарських судів різних інстанцій, співрозмірними визнають витрати на оплату послуг адвоката в межах від 5% до 10% від ціни позову.
Приймаючи рішення про третейський розгляд справи, необхідно звернути увагу на декілька моментів, зокрема на те, що не всі спори підлягають розгляду у третейському суді, і на повноваження особи, яка підписує третейську угоду.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Тому, якщо контрагент є органом державної влади, або нерезидентом України, або спір стосується нерухомого майна/земельної ділянки, то таке третейське застереження буде визнано недійсним і спір все одно буде розглядатися в місцевому господарському суді.
Третейська угода більш актуальна для приватних суб’єктів господарської діяльності.
Повноваження особи, яка підписує третейську угоду у вигляді третейського застереження, на підставі довіреності, яка видана для укладення будь-яких договорів, то необхідно звернути на обсяг повноважень, наданих довірителем. Оскільки, надання повноважень на укладення будь-яких договорів, в тому числі і договору купівлі-продажу, не є аналогічним повноваженню укладати третейські угоди у вигляді третейського застереження. Таку позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 30.05.2011 року у справі № 6-13 цс 11 про визнання третейської угоди недійсною, зазначивши, що «згідно зі ст. ст. 2, 5, 12 Закону України «Про третейські суди» сторони можуть укласти третейську угоду у вигляді третейського застереження та передати спір на розгляд третейському суду. Проте вчинення такого правочину не аналогічне повноваженню, у виданій позивачем довіреності, оскільки укладення третейської угоди, а в подальшому участь у третейському розгляді передбачає домовленість сторін як на визначення спору, який буде в цьому суді розглядатись, так і на визначення конкретного чи постійно діючого третейського суду, місця розгляду справи, а також його регламенту. Таких повноважень для представника довіреність, не містила».
Адвокат або юрист, який готує третейську угоду або арбітражне застереження повинні розуміти усі нюанси розгляду справи третейським судом у тому числу й неможливість в послідуючому оскаржити рішення третейського суду по фактичним обставинам справи (з підстав недоведенності або невірного застосування норм матеріального права). Адвокати та юристи Адвокатської групи України мають значний досвід захисту інтересів клієнтів у постійно діючих третейських арбітражах, а також в Міжнародних арбітражних судах. Юридичні послуги, що надаються Адвокатською групою України по веденню справ у третейських судах, включають в себе представництво вашої компанії в третейському суді, а також супровід виконання судових рішень.
Чи повинен інвалід 2 групи сплачувати державне мито при покупці нового автомобіля, нової квартири, а також оплачувати внески до пенсійного фонду?
Що робити, якщо втрачено наказ господарського суду на примусове виконання рішення суду?